2023.12.02

Christmas Dinner

24 грудня – останній день передріздвяного Пилипівського посту і він же Надвечір’я Різдва Христового (за церковною назвою). З першою зіркою християни східного обряду збираються за святковим столом на Святвечір або Щедру Кутю. 

Кутя - Що символізує ця страва?

Якими є звичаї та обряди Святвечора? 

Як має виглядати стіл? 

Та які заборони і ритуали пов’язані зі Святвечором?

Зоря, ангельські хори на небесах, поклін пастушків, дари мудреців – це справжня різдвяна містерія, тайна народження Спасителя. Тому переддень Різдва, 24 грудня має проходити у тиші, в очікуванні, у постійній молитві і гарному настрої. У цей день не ходиться ні до кого у гості. А тільки на вечерю збирається уся родина.

Цілий день жінки пораються біля кухні і готують пісні страви. Їх має бути 12, що символізує число апостолів. Або за іншими джерелеми ще кажуть що 12 страв символізують 12 місяців. 

Головні страви столу - кутя та узвар. На Правобережній Україні кутю готували переважно з пшеничної крупи, на Лівобережній - з ячменю чи жита. Подібну ритуальну страву з зерна мали ще давні греки, які готували її на час зимового сонцестояння. Решта страв, які є обов`язково пісними, могли відрізнятися в залежності від регіону.

Першим за стіл сідає господар

Коли на небі з’являється перша зірка, господар заносить до хати дідух і ставить його у куток. Стіл, притрушений сіном, застеляється чистою скатертиною і запалюється різдвяна свічка, Господиня з дітьми заносить страви.

Вся родина сідає за святковий стіл. Першим місце займає господар, за ним сідають інші члени сім’ї. Голова сімейства читає молитву, потім пропонує пом’янути предків і закликає їх «приєднатися» до трапези.

Головні атрибути та особливості Святвечора

На столі має бути 12 пісних страв

Свят-вечір – останній день Пилипівського посту. Піст – неодмінна складова багатьох релігій, але у християнстві він прив’язаний до певних сезонів і релігійних свят. Піст, - це є своєрідна медитативна практика, коли людина обмежуючи себе в матеріальному сенсі, свої погляди звертає до духовних цінностей»

Кутя

Головна страва столу - кутя, а також узвар. На Правобережній Україні кутю готували переважно з пшеничної крупи, на Лівобережній - з ячменю чи жита. Подібну ритуальну страву з зерна мали ще давні греки, які готували її на час зимового сонцестояння.

«Багата кутя вона називається тому, що як почнеш цей рік так він і буде далі продовжуватися. Тому вважали за необхідне обов’язково якомога більше туди інгредієнтів покласти: і горіхи, і зерно, і мак – все це символи множинності, продовження роду. І, звичайно, мак – це оберіг від всяких негараздів. Мед - це символ доброго життя і солодкості. 

Цікавий факт про кутю.

Перші три ложки куті кидали під стелю і якщо пристане кутя до стелі – значить буде рік урожайний: буде гарний на зернові й на все. Якщо не пристане, то значить не буде врожайний.

[тут можна пожартувати що ми не будемо тут цього робити щоб не зіпсувати господарю стелю].

Кутя, так само, як і узвар, вважаються поминальними стравами, кажуть народознавці. Після святкової вечері на столі прийнято залишати кутю і ложки з тим щоб душі тих, хто відійшов в інший світ, могли «прийти» і також відсвяткувати Різдво.

Дідух. 

Головною окрасою хати є дідух – сніп пшениці, який символізує дух наших предків і є символом добробуту, достатку, оберегом роду. Вважається, що в ці святі дні наші предки повертаються, щоб провести час із родиною. Дідуха ставлять на найпочеснішому місці в хаті – під іконами.

Ритуальна практика, пов’язана з різдвяним снопом, найкраще збереглася в зоні Карпат і Полісся. Готуючись до вечірньої трапези, господар урочисто вносив «дідуха» до хати, виголошуючи традиційні словесні формули. Іноді при цьому відбувався обрядовий діалог із родиною:

- Помагай Біг!
- Дай Боже здоровля!
- Що несеш?
- Несу золото...

На Гуцульщині, коли вносили до хати прикрашений вівсяний сніп, запрошували на вечерю різні злі сили (бурю, град, вовків тощо), адже вірили, що це допоможе від них врятуватись у майбутньому. «Дідух» стояв на почесному місці в хаті (на покуті, столі) поруч з узваром та кутею від Святвечора до Нового року (іноді до Водохреща). За повір’ями, тут перебували протягом святок духи дідів-предків — покровителів кожного дому.

Різдвяна Коляда

По завершенню вечері вся родина чпіває різдвяні колядки. І тільки після цього вже колядники починають ходити по хатах та колядувати. На свят вечір, після вечері, ходять колядувати тільки чоловіки, в той час як жінки та діти залишаються вдома щоб зустрічати інших колядників в цей вечір. В наступні дні колядники (діти, жінки дівчата хлопці та чоловіки) формують грути, яка називається Коляда, та ходять по селу-місту колядуючи.

Колядувати прийнято з великою зіркою в руках а також з дзвіночками. Коляда ходить від хати до хати, розважаючи сусідів в обмін на солодкі подарунки та монети. Вважається, що чим більше колядників прийде до оселі, тим більше достатку та достатку буде в родині в наступному році.

There is a tradition to treat carrol singers: with products that are hard to find or buy, like walnuts. Also, they would give apples, home bakery, and nowadays - money.

Ворожіння. Традиція ворожити в Різдвяну ніч в Україні старша за саме Різдво. Багато хто вважає, що в цей день не можна ворожити, а хтось, навпаки, вірить у велику силу свята, а також у те, що ворожіння на Святвечір допоможе дізнатися майбутнє. Дівчата в Україні й досі ворожать на долю, чи вийдуть вони заміж та як звуть майбутнього нареченого. Сни з 24 на 25 грудня також вважаються віщими.